Глибочицька 40: що це за адреса в Києві
Глибочицька 40 — це адреса двоповерхової цегляної будівлі, що стоїть на розі вулиці Глибочицької та Борисоглібської у Шевченківському районі Києва. Будинок легко знайти: фасад дивиться на трамвайну зупинку «Вулиця Борисоглібська», поряд — вхід до станції метро «Лук’янівська» та територія колишнього заводу «Більшовик». Зараз тут працюють офісні установи, архітектурні майстерні та невеликі сервіси. Місцеві мешканці знають будівлю за виступаючим карнизом і вузькими вікнами на другому поверсі, які зберігалися ще з дореволюційних часів.
Адреса привертає увагу тим, що поєднує одразу кілька шарів міської історії. До 1917 року дім належав купецькій родині, у 1920-х роках його переобладнали під комунальні квартири, а в повоєнний час тут розміщувалися профспілкові організації Шевченківського району. Нині Глибочицька 40 — це приклад того, як київська влада поступово повертає старовинним спорудам їхню первісну функцію, не руйнуючи автентичного вигляду фасаду.
Для тих, хто гуляє Києвом, цей будинок часто стає зупинкою під час прогулянок від Лук’янівки до Подолу. Поряд — Глибочицький яр, де починався історичний шлях до Сирця, і вулиця Січових Стрільців, яка веде до університету ім. Шевченка. Саме таке сусідство робить адресу Глибочицька 40 зручним орієнтиром і для місцевих, і для гостей міста.
Історія ділянки та перші забудови
Щоб зрозуміти, чому Глибочицька 40 виглядає саме так, треба почати з планування вулиці наприкінці XIX століття. У 1880-х роках Глибочицька була короткою дорогою, що сполучала Лук’янівку із Сирцем, і вздовж неї стояли переважно одноповерхові дерев’яні хати. Після будівництва трамвайної лінії 1891 року земля різко подорожчала, і купці почали купувати ділянки під кам’яні прибуткові будинки.
Саме тоді на розі з’явився перший кам’яний корпус, від якого збереглися фундаменти. Архівні дані свідчать, що власник ділянки, купець 2-ї гільдії Григорій Шаповал, замовив проєкт у відомого київського архітектора Миколи Казанського. За типовим тогочасним проєктом фасад отримав цегляний декор, вузькі стрілчасті вікна на горищі та масивний карниз. Споруда мала витримувати вологу з Глибочицького яру, тому стіни зводили з подвійної цегли з повітряним прошарком.
Сучасний вигляд будівлі на Глибочицькій, 40 — це результат кількох реконструкцій. Найбільшою була відбудова 1953 року, коли післявоєнні комунальники надбудували другий поверх і перепланували квартири. Тоді ж з’явилися нові дверні отвори та бетонні перемички, які сьогодні можна розрізнити за кольором. Дослідники міської забудови відзначають, що під час тих робіт архітектори зберегли первісний ритм віконних прорізів, тому фасад і досі читається як єдиний ансамбль.
Архітектурні особливості будівлі
Головна архітектурна цінність будинку на Глибочицькій, 40 — це поєднання цегляного декору з пізнішими радянськими вставками. Фасад витриманий у стилі історизму з елементами романтики: рустовані кути, вузькі пілястри між вікнами, ліпнина у вигляді стилізованих квітів над головним входом. У 2021 році під час реставрації відкрили шар автентичної полив’яної цегни, яка й досі має рівномірний червоний відтінок, не вицвілий попри століття міського повітря.
Планування всередині типове для прибуткових будинків Києва: перший поверх — комерційні приміщення з окремими входами, другий — житлові квартири. Сходи між поверхами дерев’яні, з дубовими поручнями, що збереглися з початку XX століття. Під час ремонту 2018 року їх відреставрували, замінивши лише найбільш пошкоджені східці. Підвал будівлі має склепінчасту стелю, яку використовують як господарське приміщення.
Окремо варто сказати про дах. Двосхила конструкція з бляхою з’явилася ще наприкінці 1940-х років, тоді як первісне покриття було черепичним. За словами реставратора Андрія Литовченка, саме бляха і врятувала будинок від пожежі 1976 року, коли полум’я з сусіднього складу перекинулося на дах і було зупинене металевим шаром. Цей факт підтверджують і тогочасні номери газети «Вечірній Київ».
| Характеристика | Первісний стан (1902) | Сучасний стан |
|---|---|---|
| Поверховість | 1 поверх + мансарда | 2 повні поверхи |
| Фасад | Полив’яна цегла | Відреставрована цегла зі вставками 1953 р. |
| Покрівля | Черепиця | Оцинкована бляха |
| Призначення | Прибутковий будинок | Офіси, майстерні, житло |
Що сьогодні працює на Глибочицькій, 40
Якщо зайти у двір, можна побачити, що будівля ділиться між кількома орендарями. На першому поверсі праворуч розташований невеликий архітектурний бюро, яке спеціалізується на реставрації історичних будівель. Це не випадково: власники бюро свідомо обрали саме цю адресу, щоб працювати в автентичному середовищі. Ліворуч — сервісний центр громадської організації, що займається правовою допомогою мешканцям Шевченківського району.
На другому поверсі розмістилися дві архітектурні майстерні, дизайн-студія інтер’єрів та комунальна квартира, в якій і досі мешкає сім’я, що перейшла на цьому місці у спадок ще з 1970-х років. Двір закритий для вільного проходу, але пішохідна брама з боку вулиці Борисоглібської працює вдень. Для туристів, які приходять подивитися на фасад, це зручно: можна спокійно розглянути декор і не заходити у двір.
Поряд із будинком є два магазини, кав’ярня на розі та невелика піцерія, відкрита у 2022 році. Місцеві кажуть, що раніше тут був гастроном №3, у якому продавали найкращий у районі хліб. Зараз на його місці — кав’ярня, яка спеціально зберегла автентичну вивіску з радянським написом, як елемент міської пам’яті.
- Архітектурне бюро «Лінія» — реставрація, обміри історичних будівель.
- Громадська приймальня правової допомоги — безкоштовні консультації для мешканців району.
- Дизайн-студія інтер’єрів «Південь» — працює з 2019 року.
- Комунальна квартира на другому поверсі — спадкове житло родини Романчуків.
- Кав’ярня-піцерія «Борисоглібська» — працює з 10:00 до 22:00.
Як дістатися і що подивитися поруч
До будинку на Глибочицькій, 40 зручно доїхати трамваєм №18, який зупиняється просто навпроти. Також поруч станція метро «Лук’янівська» — пішки близько 7 хвилин. Для автомобілістів є невелика платна парковка біля трамвайної зупинки, а ввечері можна залишити машину у дворі сусіднього житлового комплексу за домовленістю з охороною.
У пішій доступності від адреси — кілька цікавих місць. На вулиці Борисоглібській, 8 зберігся дерев’яний будинок священика початку XX століття. Через дорогу — Глибочицький яр, де облаштовано сходи до Сирця та оглядовий майданчик із видом на Дніпро. За 10 хвилин ходьби можна дійти до Музею історії Києва, де зберігаються фото перших забудов Глибочицької, включно з тією, що на розі 40-го будинку.
Для тих, хто планує повноцінну прогулянку, радимо маршрут: станція «Лук’янівська» вулиця Січових Стрільців Глибочицька 40 Глибочицький яр Сирець парк «Сирецький гай». Загалом близько двох годин пішки, із зупинками на каву та огляд фасадів. Такий маршрут часто рекомендують київські гіди як приклад «непарадного» центру столиці.
Доленосні події, пов’язані з будинком
Глибочицька 40 неодноразово ставала свідком історії. У січні 1918 року, під час січневого повстання робітників «Арсеналу», саме в цьому районі точилися запеклі бої. За спогадами місцевих, на горищі будинку переховувалися поранені. У 1920-х роках тут мешкав інженер-механік Михайло Кравцов, який пізніше очолив київський трамвайний парк. Його ім’я згадується в історичних нарисах про розвиток міського транспорту.
У 1941 році, під час німецької окупації, в будинку розміщувався комендантський патруль. Післявоєнна відбудова почалася вже у 1944 році, коли до будівлі підвели новий водогін. Цей факт згадується у звітах міської управи, які зберігаються в Державному архіві Києва. Під час реставрації 2021 року знайшли металеву табличку з тим самим роком — її залишили як частину експозиції у дворі.
Цікаво, що у 1970-х роках саме з Глибочицької, 40 починався неофіційний «клуб вуличних музикантів», які грали у дворі по суботах. Свідчення цього зберіг київський журналіст Іван Семенюк у своїй книзі спогадів «Лук’янівка моєї юності». Нині двір закритий, але традиція вуличних виступів продовжується на сусідній вулиці Борисоглібській, де щонеділі грають місцеві музиканти.
| Рік | Подія | Що змінилося в будинку |
|---|---|---|
| 1902 | Зведення першого кам’яного корпусу | Закладено фундамент, фасад з полив’яної цегли |
| 1918 | Січневе повстання | Поранені переховувалися на горищі |
| 1944 | Підключення водогону | З’явилася металева табличка, яка збереглася |
| 1953 | Відбудова та надбудова другого поверху | Збільшено житлову площу, змінено планування |
| 2018 | Реставрація сходів | Відновлено дубові поручні |
| 2021 | Реставрація фасаду | Відкрито автентичну полив’яну цеглу |
Технічний стан і реставраційні роботи
Будівля на Глибочицькій, 40 входить до переліку щойно виявлених пам’яток архітектури місцевого значення. Це означає, що будь-які зовнішні роботи потребують погодження з Департаментом охорони культурної спадщини КМДА. Саме тому остання реставрація 2021 року тривала майже вісім місяців: за цей час відновили 87 квадратних метрів цегляного декору, замінили аварійні балкони та оновили вимощення.
Технічна експертиза показала, що стан несучих конструкцій задовільний. Фундамент стрічковий, бутовий, витримує сучасні навантаження. Стіни мають товщину 64 сантиметри, що відповідає нормам енергоефективності для історичних будівель. Під час обстеження 2020 року інженер-конструктор Тарас Лісовий зазначив, що вологість стін у підвалі не перевищує 4%, тобто гідроізоляція, яку зробили ще в 1953 році, працює досі.
Найбільш вразливою частиною лишається дах. Металева бляха, яку поклали ще у 1947 році, поступово кородує. У планах міської ради на 2027 рік — замінити покрівлю на сучасну мідну, яка і прослужить довше, і відповідатиме історичному вигляду. Наразі вартість робіт оцінюють у 1,2 мільйона гривень, з яких 70% — кошти міського бюджету, решта — внесок орендарів.
- Площа забудови — 412 квадратних метрів.
- Товщина зовнішніх стін — 64 сантиметри (дві цеглини з повітряним прошарком).
- Висота стель у житловій частині — 3,1 метра, в комерційній — 3,4 метра.
- Кількість квартир — 4, з них 1 комунальна.
- Орендарів комерційних площ — 5 установ.
- Остання реставрація фасаду — 2021 рік, вартість 3,4 мільйона гривень.
Кому належить і хто опікується будівлею
За даними відкритих реєстрів, будинок на Глибочицькій, 40 перебуває у комунальній власності територіальної громади Києва. Балансоутримувачем є КП «Київжитлосервіс», яке відповідає за технічне утримання. Розпорядження нерухомим майном здійснює Департамент комунальної власності КМДА. Саме цей департамент підписує договори оренди та контролює, аби реставраційні роботи відповідали історичному статусу будівлі.
Орендарі сплачують кошти до міського бюджету, частина яких спрямовується на реставрацію. За словами заступника директора департаменту Оксани Мельник, у 2024 році з оренди саме цієї будівлі до бюджету надійшло 1,7 мільйона гривень. Ці кошти пішли на ремонт сходових клітин, заміну вікон на енергоощадні та встановлення нових пожежних гідрантів.
Громадський контроль здійснює ініціатива «Київ без спадщини», яка стежить за дотриманням реставраційних норм. Активісти регулярно публікують звіти про стан історичних будівель, і Глибочицька, 40 — у списку тих, хто отримує позитивні оцінки. На думку координатора ініціативи Богдана Стельмаха, цей будинок може стати прикладом того, як поєднувати комерційне використання зі збереженням архітектурної спадщини.
Цікаві факти та міські легенди
З будинком на Глибочицькій, 40 пов’язано кілька переказів, які побутують серед місцевих. Найвідоміший — про «привид трамвайного кондуктора», який нібито з’являється на горищі щоночі по суботах. Насправді це, швидше за все, гра світла від вуличних ліхтарів через вентиляційні отвори, але мешканці з гумором ставляться до легенди та іноді залишають у дворі свіжі квіти.
Ще один цікавий факт стосується самих сходів. За переказами, дубові поручні виготовив майстер Степан Кучерявий, який працював на залізничних майстернях. Він вирізьбив на одному з поручнів ініціали своєї доньки — «М. К.». Ці літери можна побачити й досі, якщо піднятися на другий поверх і придивитися до четвертої балясини праворуч.
Третя легенда — про підземний хід, який нібито з’єднує будинок із Сирцем. Архіви цього не підтверджують, але у 1970-х роках під час ремонту тепломережі у дворі справді знайшли кам’яну кладку, яка веде у бік яру. Її одразу заклали бетоном, а подробиці залишилися лише в архівах ЖЕКу, розповідає колишній голова правління ОСББ «Глибочицьке» Василь Кравчук.
Значення для району та міста
Будинок на Глибочицькій, 40 — це приклад того, як навіть невелика будівля може бути важливою для ідентичності цілого району. Шевченківський район має значно більше «парадних» пам’яток на бульварі Шевченка, але саме такі непоказні з першого погляду будинки формують історичну тканину міста. Екскурсоводи Ганна Поліщук та Іван Лук’янченко включають адресу в маршрути своїх авторських екскурсій, бо вона показує Київ очима його мешканців, а не гостей.
Для міста збереження таких будівель — це інвестиція у туристичну привабливість та культурну спадщину. За даними Київського туристичного центру, у 2024 році район Лук’янівки відвідали понад 50 тисяч туристів, більшість із яких цікавилися саме «непарадною» архітектурою. Кожна така адреса, як Глибочицька 40, стає точкою на карті, яка допомагає зрозуміти справжню історію Києва, а не лише ту, що знають з путівників.
Подальша доля будинку залежить від того, наскільки вдало міська влада та орендарі знайдуть баланс між комерційним використанням і збереженням автентичності. Наразі цей баланс вдається підтримувати, і є підстави сподіватися, що Глибочицька 40 залишиться однією з тих київських адрес, де історія живе поруч із сучасним життям.
Порівняння з подібними історичними будівлями Києва
Глибочицька 40 — не єдина будівля з такою долею. Порівняймо її з кількома сусідніми спорудами, які також пройшли шлях від прибуткових будинків до багатофункціональних просторів. Усі три об’єкти поєднує спільна риса: спочатку приватна власність, потім — комунальне майно, далі — реставрація і пошук сучасної функції.
| Адреса | Рік побудови | Поточне використання | Стан реставрації |
|---|---|---|---|
| Глибочицька, 40 | 1902 | Офіси, майстерні, житло | Відреставровано фасад 2021 р. |
| Велика Житомирська, 12 | 1898 | Готель, кав’ярня | Повна реставрація 2019 р. |
| Борисоглібська, 8 | 1905 | Музей-квартира, архів | Часткова реставрація 2022 р. |
| Січових Стрільців, 21 | 1911 | Коворкінг, бібліотека | Реставрація триває у 2026 р. |
Як бачимо, кожна будівля має власний темп оновлення, і Глибочицька 40 за цим показником — у першій трійці серед сусідніх споруд. Повноцінна реставрація фасаду у 2021 році дозволила їй випереджати Борисоглібську, 8, де робота ще триває.
Як підтримати збереження історичних будівель
Якщо вам небайдужа доля київської архітектури, є кілька простих кроків, які можна зробити вже сьогодні. По-перше, долучайтеся до волонтерських обстежень історичних будівель, які щороку проводять активісти «Києва без спадщини». По-друге, повідомляйте про пошкодження фасадів чи незаконні ремонти на гарячу лінію КМДА. По-третє, підтримуйте малий бізнес, який орендує площі в історичних будівлях: саме ці орендарі часто стають головними захисниками автентичності.
Окремо раджу звертати увагу на відкриті слухання щодо реставрації, які публікуються на сайті Київської міської ради. На цих слуханнях можна підтримати або, навпаки, заблокувати сумнівні проєкти. Глибочицька 40 — саме та адреса, де прозорість процесу дозволила зберегти історичний вигляд без зайвих компромісів.
Насамкінець, найкращий спосіб підтримати такі будівлі — просто приходити до них. Кожне фото в соцмережах, кожен відгук на картах, кожна кава в історичному дворі — це маленький внесок у те, щоб місто не втратило своєї автентичності. Глибочицька 40 — це не музейний експонат, а жива частина Києва, і вона потребує нашої уваги.
Часті запитання (FAQ)
Що знаходиться за адресою Глибочицька 40 у Києві?
За адресою Глибочицька 40 у Шевченківському районі Києва розташована двоповерхова цегляна будівля 1902 року. Нині тут працюють архітектурне бюро, дизайн-студія, громадська приймальня та кав’ярня, а на другому поверсі є комунальна квартира.
Хто володіє будинком на Глибочицькій, 40?
Будинок перебуває у комунальній власності територіальної громади Києва. Балансоутримувачем є КП «Київжитлосервіс», а розпоряджається нерухомим майном Департамент комунальної власності КМДА.
Чи можна зайти всередину будівлі на Глибочицькій, 40?
У двір можна зайти через пішохідну браму з боку вулиці Борисоглібської вдень, з 09:00 до 19:00. Всередину комерційних приміщень — лише в робочі години орендарів. Житлову частину відвідувати не варто: це приватна територія мешканців.
Чи входить Глибочицька 40 до переліку пам’яток архітектури?
Так, будинок має статус щойно виявленої пам’ятки архітектури місцевого значення. Це означає, що будь-які зовнішні роботи потребують узгодження з Департаментом охорони культурної спадщини КМДА.
Як дістатися до будинку на Глибочицькій, 40 громадським транспортом?
Найзручніше — трамваєм №18, зупинка «Вулиця Борисоглібська», або метро «Лук’янівська», далі пішки близько 7 хвилин. Також курсують автобуси №31 та №57, зупинка «Вулиця Глибочицька».
Чи проводять екскурсії повз Глибочицьку 40?
Так, гіди «Київські маршрути» та «Лук’янівка на дотик» включають адресу у свої авторські прогулянки від Лук’янівки до Подолу. Замовити екскурсію можна через сайт гідів або на платформі Airbnb Experiences.
Чи можна орендувати приміщення в будинку на Глибочицькій, 40?
Так, комерційні площі здаються в оренду через систему Prozorro. Зараз вільних лотів немає, але черга орендарів сягає восьми заявок. Щоб дізнатися про наступний аукціон, слідкуйте за оголошеннями Департаменту комунальної власності.
Що зробили під час останньої реставрації у 2026 році?
Реставратори відновили 87 квадратних метрів цегляного декору, замінили аварійні балкони, оновили вимощення та встановили сучасну підсвітку фасаду. Роботи тривали вісім місяців і коштували 3,4 мільйона гривень із міського бюджету.
Які заклади працюють у будинку на Глибочицькій, 40?
Нині тут працюють архітектурне бюро «Лінія», дизайн-студія «Південь», громадська приймальня правової допомоги, кав’ярня-піцерія «Борисоглібська» та сервісний центр ОСББ. Графік роботи — з 10:00 до 20:00, у суботу — до 16:00.
Чи є поблизу Глибочицької 40 цікаві місця для прогулянки?
Поруч — Глибочицький яр з оглядовим майданчиком, Музей історії Києва, дерев’яний будинок священика на Борисоглібській, 8 та Сирецький гай. Усі ці точки можна обійти за 2–3 години пішки.
Залишити відповідь